Українська мова

Тема.  Повторення та узагальнення вивченого про складносурядне речення

 

Повторити параграфи 7-9, взяти участь у веб-квесті "Подорож  у країну  ССР" (гра триває з 06.12.16 по 13.12.16)


Українська мова

Тема. Розвиток мовлення. Конспектування як різновид стислого переказу почутого. Тези прочитаного.

(Термін виконання до 07.12.16.)

 

Шановні учні! Звертаю Вашу увагу, перед тим, як виконувати завдання, запишіть у зошит тему. 

 

Тезице стисло сформульовані основні положення  тексту, що вбирають  суть висловленого автором.

 

 1.Розгляньте  види тез.

 

Цитатні: відбір авторських  тез  із  тексту.

Вільні: основні положення тексту формулюють своїми словами.

Змішані: цитати й вільний виклад авторської думки чергуються.

Прості: теза подає основну думку частини у вигляді  ствердження 

чи  заперечення будь-чого.

Складні: окрім ствердження якоїсь думки, містить ще й доведення  її.

 

                                                                                   2. Опрацюйте пам'ятку "Як підготувати тези прочитаного" 

                                                                                  3. Самостійно складіть тези прочитаного (текст  додається)

 

  Прочитати текст мовчки. Попрацюйте над його змістом: виділити тему, основну думку; визначити тип і стиль мовлення; виділити основні авторські думки щодо задуму висловлювання.

АБЕТКА СЛОВ’ЯНСЬКИХ ДУХОВНИХ ДЖЕРЕЛ

       «Костянтинова  абеткова  молитва» —  твір  оригінальний,  незвичайний. Нічого давнішого у слов’янській поезії ми не знаємо: датується він IX століттям по Різдву Христовому. Віршована абеткова молитва  слов’ян написана у формі акровірша,  тобто кожен новий рядок  вірша-молитви починається новою літерою  абетки, від початку до  самого  її кінця.

      «Абеткову  молитву»  ретельно  досліджували  видатні  вчені  Слов’янщини — О. Бодянський, І. Срезневський, О. Соболевський,  а найбільше — Великий Каменяр Іван Франко. Зміст молитви ви-

разно поділяється на п’ять частин. У першій —  автор  звертається до Бога  і прохає його послати на землю Святого Духа для проповіді Божого Слова. У другій — автор говорить про слов’янське плем’я, готове прийняти християнство. У третій — автор молить Бога дарувати йому сил та мудрості, аби він міг довершити нелегку  справу —  проповідь  Слова  Господнього  серед  слов’ян. У  четвертій — йдеться про перешкоди, що їх людська слабість ставить на шляху високого призначення поета-проповідника. П’ята, остання частина  з’ясовує, що автор  готується йти до людей, щоб вони зробилися культурним народом  і  збагнули Божу науку.

       Хто ж був автором «Абеткової молитви»?

      Тут думка вчених не є одностайною. Відомо, що автора звали Костянтин,  але  в  історії південних  слов’ян  IX  століття  було  два Костянтини,  кожен  з  яких  міг  бути  автором  вірша. Перший — це Костянтин (Кирило) Солунський, першовчитель слов’ян, який разом  зі  своїм  братом Мефодієм  створив  кириличну  абетку, що 

нею ми користуємось  і сьогодні, хоч у трохи зміненому вигляді. Другий — це Костянтин Преславський, учень і послідовник Костянтина  (Кирила)  та Мефодія.

       Українською мовою «Костянтинову абеткову молитву» зі старослов’янської перекладав свого часу Іван Франко, а вже в наші дні  Роман Лубківський.  Їхні  переклади  становлять  велику  цінність,  але  в  них  не  дотримано форми  акростиха,  тобто  не  вийде абетки, якщо читати  згори вниз перші літери кожного рядка.

      Новий  переклад Дмитра Білоуса —  взірець  віртуозного  і  натхненного переборення формальних труднощів, з якими не впоралися названі вище перекладачі. Відтепер «Костянтинова абеткова молитва»  в усьому  своєму  блиску,  в усій повноті  свого  високого смислу  та  звучання набуває прав  громадянства  в  сучасній українській мові, літературі, духовній культурі  (М. Москаленко).

  Сформулювати й записати основні положення тексту у формі вільних  тез. Скористатися опрацьованою пам’яткою.

 

 

 


Конспект

        Конспект — найбільш розгорнута форма запису. Він повинен відповідати плану тексту. Тому складають спочатку план, потім пишуть конспект. З кожної частини тексту записують ті думки і факти, які розкривають зміст тексту. При конспектуванні фіксують основні думки, деталі випускають. Конспекти, як і тези, можуть бути цитатними, вільними, змішаними. Конспект — айдосконаліша форма запису в процесісамостійної роботи над книгою.

        Що ж таке конспект?

         Це короткий письмовий виклад змісту книжки, статті, лекції тощо. Конспект складається з плану, стисло викладених основних положень, фактів і прикладів.

        Що в конспекті є такого, чого нема в інших формах запису? Якщо обмежитись однією фразою, то відповідь буде така: у конспекті ми маємо можливість не тільки занотовувати прочитане й почуте, а виражати наше ставлення до нього, записувати власні думки.

        Конспект, як правило, ведеться в окремому зошиті. На першій сторінці записують паспортні дані книжки (статті). Бібліографічний опис книжки має чітку послідовність: записують прізвище та ініціали автора, тоді вказують назву книжки, після цього вихідні дані — місто, видавництво, рік видання і кількість сторінок.

      Після цього записують план конспекту. У його основі може бути зміст книжки. Матеріали конспекту доречно записувати на правій сторінці зошита. Ліва сторінка — для запису власних думок, коментарів, оцінок. Згодиться вона для доповнень, уточнень, які можуть з’явитися після написання конспекту.

     У конспекті використовують літерні скорочення, умовні позначення, символи. Часом доречніше не намагатися передати зміст своїми словами, а записати текст дослівно, тобто процитувати. Як правило, цитуються ті фрагменти авторського тексту, які є найважливішими з погляду змісту. На місці пропущених при цитуванні слів ставлять крапки. Крім лапок, у кінці цитати обов’язково потрібно вказати на її джерело. У конспекті достатньо позначити в дужках сторінку, з якої взято цитату (З кн. «Учіться висловлюватися»)

 

Завдання:

1. Опрацюйте, що таке конспект

2. Прочитайте  текст. Визначте його стильову належність. Доберіть заголовок, який би виражав основну думку висловлювання.

3. Письмово оформіть конспект, використовуючи опрацьовану пам'ятку.

 

Культура мови — це проблема, що так чи інакше наявна в усякій національній спільноті і буває предметом публічного обговорення та пильної уваги мовознавців, письменників, узагалі людей,небайдужих до виражальних можливостей слова або до престижу своєї мови. Адже літературна мова в усіх народів відрізняється від розмовної, «народної», і потребує постійного дбайливого догляду, культивування.

Але в Україні питання культури української мови стояло і стоїть принципово інакше, ніж у національно «благополучних» суспільствах, бо його драматичним тлом є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш-менш прихованого підступного витіснення її з публічного вжитку, величезний мартиролог людей, які за неї обставали і за це постраждали.

Та й сьогодні, в незалежній Українській державі, питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило

свого драматизму. Воно не зводиться до клопотів професійного вдосконалення мовців, як у «нормальних» суспільствах, а стосується долі рідної мови взагалі. І є частиною ширшого питання про масштаби і якість суспільного функціонування української мови.

Ці дві сторони справи щільно взаємопов’язані. Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування призводило до нехтування її функціональних можливостей, до «завмирання» багатьох природних форм вираження, на зміну яким за умов потужного тиску російщення приходили форми спотворені, аж до так званого суржику. З другого боку, втрата природності й краси, засилля кальок з російської та суржику позбавляють мову унікальності (що і є підставою її існування), небезпечно зменшують «конкурентоздатність» української мови в публічному і приватному мовленні, компрометують її, дають додаткові аргументи її недоброзичливцям.

Тому і за царських, і за радянських часів видатні українські письменники й мовознавці послідовно протистояли «псуванню»

української мови, обстоювали її право бути собою і розвиватися, реагувати на зміни життя й суспільно-комунікативних потреб,

виходячи з власної природи, а не в чужій моделі.

А в радянські часи, коли не можна було відкрито обговорювати болючі національні та мовні проблеми, породжені державно проваджуваним російщенням,— звертання до теми культури мовлення залишалося чи не єдиним легальним способом апелювати до мовної та національної гідності українців. Влада чудово це розуміла, тому чинила всілякі перешкоди цій, сказати б, «мовно-довідковій» (чи «мовно-санітарній»?) службі, дозувала її роботу, а то й забороняла як вияв «національної обмеженості» чи й «націоналізму» (І. Дзюба).

 

 


Українська література

1. Тема. «Енеїда» - бурлескно-травестійна поема, історія створення. Національний колорит в «Енеїді», зображення всіх верств суспільства, алюзія на українську історію в поемі.

Т.Л.: травестія, пародія, бурлеск, алюзія

 

2. Тема. І.Котляревський «Енеїда».  Бурлескний гумор, народна українська мова.  Утвердження народної моралі (картини пекла і раю) в дусі просвітительства. Характеристика образів поеми, образ Енея

Т.Л.:, поглиблення знань про силабо-тонічне віршування

 

Завдання:

1. Прочитати "Енеїду"

2. Опрацювати С.102- 103, усі питання теорії літератури законспектувати та вивчити

3. Опрацювати С.109-116, відповісти на запитання С.117-118, п.8 (С.117), п 11(С.118) письмово дати розгорнуту відповідь з прикладами та цитатами з тексту

4. Написати характеристуку образу Енея

5* Створити, використовуючи веб-ресурси, ментульну карту (mindmeister.com), або інтерактивну схему (https://cacoo.com)   або хмарку слів (https://tagul.com/ до поеми І. Котляревського "Енеїда" 

6. Читати "Наталку Полтавку"